Крапка з комою, пряма мова

За словами К Паустовського, розділові знаки, як ноти: міцно тримають текст і не дають йому розсипатися

Больше уроков на сайте  https://mriya-urok.com/

Пряма мова може стояти після слів автора, перед словами автора і може розриватися словами автора. Крапка з комою

Якщо пряма мова стоїть після слів автора, то перед нею ставиться двокрапка.
Наприклад: Сказав раз Кущ Билині: “Билинонько! Чого така ти стала, мов рибонька в’яла?” (Л. Глібов).

Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставиться кома і риска. Але якщо пряма мова має в собі питання або оклик, то замість коми ставиться знак запитання або знак оклику.
Наприклад: “Іди, доню, обідати”, — каже мати. Ви були, Варваро, на вулиці? — поспитала пані Наталя. (М. Коцюбинський). “Я Ганнусі не боюсь!” — співає матуся. (Т. Шевченко).

Якщо пряма мова розривається словами автора, то можливі три випадки:

• Слова автора з обох боків комами і рисками, якщо на місці розриву не повинно бути крапки.
  Наприклад: “Вам же здається, — обізвалась сусідки, — що тепер море, як синій птах”. (М. Коцюбинський).
• Якщо на місці розриву повинна стояти крапка, то перед словами автора ставиться кома і риска, а після слів автора — крапка і риска. Друга частина розриву починається з великої літери.
  Наприклад: “Неписьменний, як сліпий, — каже бувало. — Що хліборобові, що робітникові грамота — як “очі”. (А. Головко).
• Якщо на місці розриву прямої мови повинен був би стояти знак оклику або знак запитання, то перед словами автора стоять ті ж знаки і риска, а після слів автора — крапка і риска.
  Наприклад: “Хай живе наш народ! — лунали в залі голоси. — Ми всі будемо вірні нашому народові”.

Пряма мова, що передається у вигляді двох або кількох осіб, зветься діалогом. Мова кожного співбесідника починається з нового рядка; перед початком мови ставиться риска. Крапка з комою
Наприклад: — Проси мерщій Степана, він добрий чоловік, — кіт вовкові сказав.
— Та я у нього вкрав барана.
— Ну, так навідайтесь Дем’яна.
— Е, і Дем’яна я боюсь: як тільки навернусь, він і згадає поросятко.
— Біжи ж, аж ген живе Трохим!
— Трохим? Боюсь зійтися з ним: з весни ще злий він за ягнятко!
— Погано ж!… Ну, а чи не прийде Клим?
— Ох, братику. Теля я в нього з’їв!
— Так ти, я бачу, усім тут добре надоїв, — кіт вовкові сказав. (Л. Глібов).