Тире між головними членами

На цьому уроці ми поговоримо про такий розділовий знак, як тире.

 

Найчастіше тире ставиться  на місці пропущеної в теперішньому часі дієслова-зв’язки бути  (є) при складеному іменному присудку.

Тире ставимо:

• Якщо підмет та іменна частина присудка виражені іменниками в називному відмінку

Краса душі, краса любові – найвища на землі краса.

Праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її.

Мій рідний дім – душі свята основа, життя мого безсмертне джерело.

• Коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова

Лиш боротись – значить жить.

Вік прожити – не ниву перейти .

Жити – це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль.

• Якщо один з головних членів виражений інфінітивом, а другий – іменником у називному відмінку

Стояти над своїм життям – це велика честь.

Мислити і творити – це для письменника його фах, його повсякденність.

Сприймати  життя всерйоз – це твоя повинність.

Найвище  уміння – почати спочатку життя, розуміння, дорогу до себе.

• Якщо обидва головні члени виражені числівниками

Два на п’ять – десять.

• Якщо перед присудком стоять частки то, це, ось, значить

Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Тире не ставимо:

• Якщо іменна частина складеного присудка. Виражена прикметником, діє прикметником, прикметниковім займенником, порядковим числівником.

Ніч прекрасна. Море тихе і спокійне.  Небо високе-високе, синє та холодне. Небо закрите хмарами.

Але для смислового та інтонаційного виділення перед таким присудком можна ставити тире:

Люди – прекрасні. Людина  смертна, а народ – безсмертний.

• Якщо підмет виражається займенником:

Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.   Україно! Ти моя молитва, ти моя розпука вікова.

Якщо ж на підмет – займенник падає наголос, тира ставимо.

— Ні! Я жива! Я буду жити!

— хто ти така?

Я – Мавка лісова.

Пісня! Вона – серце народу, його душа, його крила.

• Якщо перед присудком, що має порівняльне значення, стоять сполучники як, мов, ніби, наче та інші, тире  ставимо лише при логічно наголошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком. (авторський знак):

Промені як від сонячних очей.

Вечірня радість – мов далекі дзвони,  мов відголос, мов спомин, мов луна.   М. Рильський.

Весна – неначе карусель. (Б.-І. Антонич)

Ніч – мов криниця без дна.

Місто – немов сузір’я.

• Якщо підмет виражений словами то, це, тире ставимо залежно від логічного наголосу на ньому.

Ця дівчина не просто так Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.

• Якщо перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. Молодість – буйність, а старість  не радість.

• Якщо присудок стоїть перед підметом.

Хорошо-таки штука життя. Воістину прекрасне світ вночі. Найчистіша душа незрадлива.

• Якщоприсудок виражений іменником чи займенником у непрямих відмінках.

Я від коріння. Я із первовіку.