На цьому уроці ми поговоримо про такий розділовий знак, як тире.
Найчастіше тире ставиться на місці пропущеної в теперішньому часі дієслова-зв’язки бути (є) при складеному іменному присудку.
Тире ставимо:
- Якщо підмет та іменна частина присудка виражені іменниками в називному відмінку
Краса душі, краса любові – найвища на землі краса.
Праця людини – окраса і слава, праця людини – безсмертя її.
Мій рідний дім – душі свята основа, життя мого безсмертне джерело.
- Коли підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова
Лиш боротись – значить жить.
Вік прожити – не ниву перейти .
Жити – це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль.
- Якщо один з головних членів виражений інфінітивом, а другий – іменником у називному відмінку
Стояти над своїм життям – це велика честь.
Мислити і творити – це для письменника його фах, його повсякденність.
Сприймати життя всерйоз – це твоя повинність.
Найвище уміння – почати спочатку життя, розуміння, дорогу до себе.
- Якщо обидва головні члени виражені числівниками
Два на п’ять – десять.
- Якщо перед присудком стоять частки то, це, ось, значить
Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.
Червоне – то любов, а чорне – то журба.
Тире не ставимо:
- Якщо іменна частина складеного присудка. Виражена прикметником, діє прикметником, прикметниковім займенником, порядковим числівником.
Ніч прекрасна. Море тихе і спокійне. Небо високе-високе, синє та холодне. Небо закрите хмарами.
Але для смислового та інтонаційного виділення перед таким присудком можна ставити тире:
Люди – прекрасні. Людина смертна, а народ – безсмертний.
- Якщо підмет виражається займенником:
Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Україно! Ти моя молитва, ти моя розпука вікова.
Якщо ж на підмет – займенник падає наголос, тира ставимо.
— Ні! Я жива! Я буду жити!
— хто ти така?
Я – Мавка лісова.
Пісня! Вона – серце народу, його душа, його крила.
- Якщо перед присудком, що має порівняльне значення, стоять сполучники як, мов, ніби, наче та інші, тире ставимо лише при логічно наголошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком. (авторський знак):
Промені як від сонячних очей.
Вечірня радість – мов далекі дзвони, мов відголос, мов спомин, мов луна. М. Рильський.
Весна – неначе карусель. (Б.-І. Антонич)
Ніч – мов криниця без дна.
Місто – немов сузір’я.
- Якщо підмет виражений словами то, це, тире ставимо залежно від логічного наголосу на ньому.
Ця дівчина не просто так Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.
- Якщо перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не:
Серце не камінь. Молодість – буйність, а старість не радість.
- Якщо присудок стоїть перед підметом.
Хорошо-таки штука життя. Воістину прекрасне світ вночі. Найчистіша душа незрадлива.
- Якщоприсудок виражений іменником чи займенником у непрямих відмінках.
Я від коріння. Я із первовіку.