Особові займенники

ми – деяке суспільство, або Ми — вшанована людина, яка вимагає відповідного ставлення до себе;ви – звернення до кількох людей, або Ви – звернення до однієї, особливої особи. На письмі різницю можна побачити в першої літері записаного слова, а в розмові потрібно розуміти смисл повідомленого.

Больше уроков на сайте https://mriya-urok.com/

Особові займенники

Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття.

Займенники я,ми вказують особу, що говорить:

Я люблю свою хату поліську… Я люблю свій зажурений ліс.

Займенники ти, ви вказують на особу, до якої звернене мовлення.

Ах, скільки радості, коли ті любиш землю, коли гармонії шукаєш у житті.

Особові займенники він, вони, вона, воно вказують на особу яка не бере участі в розмові, або на предмет, про який йде мова.

Поет любить слово. Але він – не слуга слова, він – його володар.

в науковому і публіцистичному стилях дуже поширене авторське «ми», яке виступає з вказівкою на одну особу

Вживання ми замість я властиве офіційно-діловому мовленню, мови художньої літератури.

Займенник ви може вживатися при зверненні до однієї особи. Як засіб вираження ввічливості і пошани. Тоді його пишемо з великої літери. У розмовно-побутовому стилі часто вживаються емоційно забарвлені звороти з формами займенників у родовому і давальному відмінках однини, що своїм значенням наближаються до часток

От тобі й на , теж мені силач, нехай йому грець, цур йому, хто його знає

Морфологічні ознаки

Постійна морфологічна ознака – особа (перша, друга, третя)

Займенники не змінюються за особами, а належать до певної з них.

Морф ознака числа має свої особливості. Я, ти, він (вона, воно) і ми, ви, вони протиставляються як форми однини і множини , проте ми – це не декілька я, , а я і ще хтось, ви – ти і ще хтось тощо. Тому одні мовознавці вважають, що особові займенники змінюються за числами (тоді я і ми, ти і ви – форми одного слова). Значить, їм притаманна постійна ознака числа.
Морф ознака роду. Її мають займенники третьої особи: він, вона, воно.
Морф ознака відмінка.

Правопис

У непрямих відмінках особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму).

Я – мене ми – нас вона – її він – його

Деякі прийменники з, під, над, перед, які вживаються перед формою орудного відмінка займенника я , для милозвучності вживаються з голосним і

Переді мною, наді мною, зі мною