Описание к Уроку

Спартанцы считали, что из-за одного слабого воина может потерпеть поражение и погибнуть целая армия. Они требовали от своих граждан с самого рождения быть сильными. Если ребенок, рожденный в спартанской семье, казался слабым или имел дефекты, то его сбрасывали в ущелье

Больше уроков на сайте  https://mriya-urok.com/

 

 

 

В ХІІІст. до н.э началось «дорийское вторжение»

Дорийское вторжение – массовое переселение дорийцев с севера (Северное Причерноморье) на Пелопоннес в конце бронзового века (XIII—XII вв. до н. э.). Датируется приблизительно 1200годом до нашей эры. С вторжением дорийцев связывают упадок микенской цивилизации и движение народов мира. Археологическим свидетельством вторжения ученые называют распространение геометрической культуры. Вместе с так называемыми дорийцами на Пелопонесе распространились: фибулы (застёжки на одежду, прародители современных английских булавок); длинные мечи (до этого в ходу были только короткие); культура полей погребальных урн (то есть погребение умерших, как в «Илиаде» или «Одиссее», сжигание трупа и погребение пепла в урнах. Таким образом, после вторжения дорийцев множество таких погребений стали превращаться в «кладбища», поля.)

В Vв. до н.э. в Спарте проживало примерно 9 тыс. спартиатов, 40 тыс. периэков, 140 тыс. илотов

аконодавство  Лікурга  безпосередньо  стосувалося  й  організації
управління суспільством. (Учитель доповнює схему «Соціальний та
державний  устрій  Спарти»,  яка  демонструвалася  під  час  розгляду
першого питання нового матеріалу.)
Члени герусії обговорювали питання, а народні збори — апела —
могли  схвалити  або  відхилити  їхнє  рішення.  Ефори  наглядали  за
царями і всіма посадовими особами. Царі були суддями, головноко ­
мандувачами і верховними жерцями, мали право оголошувати війну
й укладати мир, відали зовнішньою політикою.
Слід  підкреслити,  що  найбільш  безправною  групою  населення
були  ілоти;  вони  обробляли  землю  спартіатів  і  сплачували  господа ­
рям певну частину врожаю. Ілоти вважалися рабами не окремих гро ­
мадян, а всієї держави. Вони могли заводити сім’ї, володіли майном.
Спартіати найбільше побоювалися мессенських ілотів. Після приду ­
шення повстання 464—454 рр. до н.  е. спартіати почали здійснювати
криптії: спартанська молодь вирушала вночі за межі міста й убивала
зустрінутих ілотів.
спарта. Юнаки починали військову служ бу з 20 років, а три ­
вала вона до 60 років. Із семи років хлопчики жили в загонах — агелах. Дітей
виховували невибагливими, стійкими, привчали до беззаперечної покори.
Вони самі добували собі дрова та їжу, у тому числі й крадіжками. Говорити
їх учили коротко, по суті, звідси пішов вираз «говорити лаконічно», тобто
як житель Лаконіки. (Як ілюстрацію до розповіді вчителя можна зачитати
уривок із підручника про те, як спартанський хлопчик украв лисеня.)
4.   Посилення Спарта в другій половині VІ ст до н.  е.

 

 

 

Добавлено Ноябрь 14, 2014, Yurka Категория Тэг

Комментарии

Отправить ответ

Оставьте первый комментарий!

Notify of

wpDiscuz